- приєднувальний
- —————————————————————————————приє́днувальнийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
приєднувальний — а, е. Признач. для приєднування. •• Приє/днувальний зв язо/к лінгв. видозміна підрядного або сурядного зв язку між реченням і приєднувальною конструкцією. Приє/днувальні констру/кції лінгв. частини речення або окремі неповні речення, що… … Український тлумачний словник
що — I чого/, знах. в. що, а після прийм. за, про, через та ін. також ві/що, займ. 1) також із підсил. част. ж, б, то, пит. Означає загальне питання про предмет, явище, дію і т. ін. •• Зна/єш що? уживається при поясненні чого небудь, пропонуванні… … Український тлумачний словник
як — I я/ка, ч. 1) Велика жуйна рогата тварина, перев. темної масті, з довгою, обвислою по боках шерстю, поширена у високогірних районах Центральної Азії (використовується як в ючна й верхова, а іноді як молочно м ясна тварина). 2) іст. Літак,… … Український тлумачний словник
а — I невідм., с. Перша літера українського алфавіту на позначення голосного звука а . II 1. спол. протиставний. 1) Поєднує речення, протиставлені змістом одне одному; значенням близький до але, проте, навпаки; із част. не (сполучення не ..., а або а … Український тлумачний словник
і — I невідм., с. Дванадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука і . •• Ста/вити (поста/вити) кра/пку (крапки/) над і а) уточнювати сказане, не залишати нічого недомовленим; б) доводити до логічного завершення. II 1. (й), спол … Український тлумачний словник
та — I див. той. II спол. єднальний. 1. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць; за значенням відповідає спол. і . 1) Поєднує однорідні члени речення. || Поєднує в інтонаційне ціле два слова, що виражають єдине поняття або коло … Український тлумачний словник
акцесійний — а, е. Приєднувальний. •• Акцесі/йний до/гові/р договір, підписуючи який держава приєднується до договору, укладеного раніше між іншими державами … Український тлумачний словник
причому — I причі/м, присл. У якому зв язку, в якій залежності (уживається в запитанні). || Уживається як сполучне слово в підрядному додатковому реченні. II причі/м, спол. приєднувальний. Уживається при зауваженні чи доповненні … Український тлумачний словник